ВЕСІЛЬНИК, -а. 1. Давня назва жовтня. 2. Весільний гість.
Жовтень (падзерник, костричник, весільник). Це місяць жовтого листя. У цей час мнуть льон, коноплі (відділяють кострицю), справляють весілля. (Г. Кожолянко).
А ще називали жовтень „весільником”, оскільки, починаючи від Покрови (14 жовтня), справляли весілля. Недарма у народі був такий вислів: „Жовтень на весілля багатий”.
Лишивши наречену, весільники попростували до княжих воріт. Попереду йшов Гатило. З одного боку, перев'язаний квітчастим рушником, виступав перший вельміж землі Руської Борислав Борич, а з другого — другий дружка Войслав, прибраний так само. За ними йшла решта весільників.
[…]
Весільники завибиралися з красної світлиці, раді й розпашілі від медів та пива, й Гримільда насилу протиснулася між ними, запнувшись хусткою по самі віча, й пішла на ”гору”. (Іван Білик - Меч Арея)
Весільник
-
Наталя
Re: Весільник
відмінок однина множина
називний весільник весільники
родовий весільника весільників
давальний весільникові, весільнику весільникам
знахідний весільник, весільника весільників
орудний весільником весільниками
місцевий на/у весільникові, весільнику на/у весільниках
кличний весільнику весільники
називний весільник весільники
родовий весільника весільників
давальний весільникові, весільнику весільникам
знахідний весільник, весільника весільників
орудний весільником весільниками
місцевий на/у весільникові, весільнику на/у весільниках
кличний весільнику весільники
-
Наталя
Re: Весільник
ВЕСІЛЬНИК, -а, чол.
1. Давня назва жовтня.
[Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник, костричник, весільник, зазимник. У цей час починані м'яти льон, коноплі, справляти весілля (Г. Лозко. Українське народознавство). Жовтень («паздерник», «весільник», ін..) – місяць, коли жовтіє листя, справляються весілля (Б. Савчук. Українська етнологія).]
2. Весільний гість.
[Лишивши наречену, весільники попростували до княжих воріт. Попереду йшов Гатило. /.../ Весільники завибиралися з красної світлиці, раді й розпашілі від медів та пива, й Гримільда насилу протиснулася між ними, запнувшись хусткою по самі віча, й пішла на ”гору” (І. Білик. Меч Арея). А коли зняла з князя червоні чоботи й глянула на весільників, у неї знову вселився затятий біс (І. Білик. Похорон богів). Невдовзі четвірка подруг нерозлийвода весело поспішила в той бік села, звідки долинали розкотистий гомін весільників і швидка танцювальна музика місцевої естради (Ж. Куява. Із медом полин). все те - під добродушні кпини весільників, під смішки й поради сільських жартівників (Є. Шморгун). Фотограф і, мабуть, одвічний помагайло жениха Вадик ледве збив ошалілих весільників у гурт біля колодязя ("Березіль", № 9-10, 1997). А на півдорозі загриміло раптом, і якась випадкова хмара пустила на весільників рясний дощик (І. Григурко. Ватерлінія). Фотограф і, мабуть, одвічний помагайло жениха Вадик ледве збив ошалілих весільників у гурт біля колодязя (В. Мирний. Стукати у брами...). Тож люди вже не плачуть. Ріжнобарвисті хоругви так весело майорать в золотім повітрі, мов проводять весільників (Г. Журба. Далекий світ). …на фотографіях він побачив хмільну молодицю, яка була йому небайдужа, побачив себе, не причесаного і посоловілого, в її цупких обіймах. Поруч потішався гурт весільників (Г. Мацерук. По кому росте трава).]
1. Давня назва жовтня.
[Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: падзерник, костричник, весільник, зазимник. У цей час починані м'яти льон, коноплі, справляти весілля (Г. Лозко. Українське народознавство). Жовтень («паздерник», «весільник», ін..) – місяць, коли жовтіє листя, справляються весілля (Б. Савчук. Українська етнологія).]
2. Весільний гість.
[Лишивши наречену, весільники попростували до княжих воріт. Попереду йшов Гатило. /.../ Весільники завибиралися з красної світлиці, раді й розпашілі від медів та пива, й Гримільда насилу протиснулася між ними, запнувшись хусткою по самі віча, й пішла на ”гору” (І. Білик. Меч Арея). А коли зняла з князя червоні чоботи й глянула на весільників, у неї знову вселився затятий біс (І. Білик. Похорон богів). Невдовзі четвірка подруг нерозлийвода весело поспішила в той бік села, звідки долинали розкотистий гомін весільників і швидка танцювальна музика місцевої естради (Ж. Куява. Із медом полин). все те - під добродушні кпини весільників, під смішки й поради сільських жартівників (Є. Шморгун). Фотограф і, мабуть, одвічний помагайло жениха Вадик ледве збив ошалілих весільників у гурт біля колодязя ("Березіль", № 9-10, 1997). А на півдорозі загриміло раптом, і якась випадкова хмара пустила на весільників рясний дощик (І. Григурко. Ватерлінія). Фотограф і, мабуть, одвічний помагайло жениха Вадик ледве збив ошалілих весільників у гурт біля колодязя (В. Мирний. Стукати у брами...). Тож люди вже не плачуть. Ріжнобарвисті хоругви так весело майорать в золотім повітрі, мов проводять весільників (Г. Журба. Далекий світ). …на фотографіях він побачив хмільну молодицю, яка була йому небайдужа, побачив себе, не причесаного і посоловілого, в її цупких обіймах. Поруч потішався гурт весільників (Г. Мацерук. По кому росте трава).]
Re: Весільник
У Караванського, Ніковського є весільчанин. Чи це те ж саме, що й весільник у другому означення? Чи добре слово весільчанин (зважаючи на суфікс -чанин)? І чи те ж саме: Той, хто бере участь у весіллі (означення весільчанина) і весільний гість?
Re: Весільник
я кота (-ів) у період гонів називаю весільниками