Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
не вживайте, тоді минуть
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
З Вашими заувагами мій словниковий запас вичерпався утричі.
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
Чому забракували?думки … в голову не приходять
вирощують маслини
"Обрушитися" є у Грінченка.факти обрушуються на неї; люблять обрушуватися в, потім обрушаться, обрушуємося на
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
тому що росіянізми . Навіть з урахуванням, що маслина, здається, є в Грінченка.
тільки ж не в тому значенні в Грінченка слово обрушуватися.
тільки ж не в тому значенні в Грінченка слово обрушуватися.
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
Грінченко і АС в цьому помилилися. Буває
Щодо Грінченка, то цілком погоджуюсь з Ю.Шевельовим: «Не можна приписати формування літературної мови одній людині. Літературна мова виростає з співпраці визначних і менш визнаних сучасників і з переємности досвіду й змагань поколінь. Проте не можна заперечувати й того, що окремі індивідуальності – письменники, журналісти, мовознавці – можуть надати літературній мові виразнішого характеру в певному напрямі. Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови, то не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський. Шевченко заклав перші загальнонаціональні основи української мови своєю геніяльною інтуїцією і своїм потужним впливом, зумовленим величиною його генія. Наступником поета став учитель: Борис Грінченко. Своїм методичним підходом, своєю впертою працьовитістю й посидющістю дав досі неперевершену словникову, а в межах словника і граматичну, і правописну кодифікацію літературної мови. Третім прийшов Синявський,науковець і професор університету, що вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу, не тільки відчуття тенденцій, а і розуміння їх" .
Я б навіть ще більше виділив роль Грінченка . Але декілька помилок є і в Грінченка, і через його надзвичайний мовний авторитет вони прописалися в українській мові. Я б сказав, задусив критику своєю мовною вагою
Щодо Грінченка, то цілком погоджуюсь з Ю.Шевельовим: «Не можна приписати формування літературної мови одній людині. Літературна мова виростає з співпраці визначних і менш визнаних сучасників і з переємности досвіду й змагань поколінь. Проте не можна заперечувати й того, що окремі індивідуальності – письменники, журналісти, мовознавці – можуть надати літературній мові виразнішого характеру в певному напрямі. Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови, то не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський. Шевченко заклав перші загальнонаціональні основи української мови своєю геніяльною інтуїцією і своїм потужним впливом, зумовленим величиною його генія. Наступником поета став учитель: Борис Грінченко. Своїм методичним підходом, своєю впертою працьовитістю й посидющістю дав досі неперевершену словникову, а в межах словника і граматичну, і правописну кодифікацію літературної мови. Третім прийшов Синявський,науковець і професор університету, що вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу, не тільки відчуття тенденцій, а і розуміння їх" .
Я б навіть ще більше виділив роль Грінченка . Але декілька помилок є і в Грінченка, і через його надзвичайний мовний авторитет вони прописалися в українській мові. Я б сказав, задусив критику своєю мовною вагою
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
АС помилився з відомої усім причини. А на Грінченка не варто кришити здобу.Грінченко і АС в цьому помилилися. Буває
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
я не знаю про причину.
Всі помиляються
Всі помиляються
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
Ви ж також можете помилятися?Кувалда писав: Всі помиляються
Re: Ельфріда Єлінек. Коханки. Хіть
Фразеологічний словник української мови фіксує цей сталий вислів:ні вуха ні рила
Як і "за словом до кишені не лізе":ні ву́ха ні ри́ла, зі сл. розумі́ти, тя́мити і под., із запереч., грубо. Зовсім нічого. — Я ні вуха ні рила не тямлю в будівництві, а згодився... (Іван Ле). ні ри́ла ні ву́ха. Не зна (Пилип) мови, як то кажуть, Ні рила, ні вуха (П. Глазовий).
за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович)...
Тиць.вона ніколи не кидає поглядів на; щоб кинути швидкий погляд
І про росіянізм "будь то" де можна почитати?
Востаннє редагувалось Вів жовтня 01, 2013 4:16 pm користувачем Наталя, всього редагувалось 1 раз.