Я лише хотів показати, що далеко не завжди «оригінальне написання власних назв у середовищі іншої мови не змінюється», бо інакше англійською, як й іншими мовами, мало би писатися геть не так, як пишеться. (Ну, а що таке «світові мовні правила» взагалі сказати важко.) Мало того, цей допис, який начебто має показати незмінне написання різними мовами одних назв, опирається на неправдиві приклади: San-Jose (місто в США) (взагалі-то без дефіса, хоч це й не суттєво) — саме англомовне написання населеного пункту, бо оригінальне іспанське виглядає як San José (так, що змінюєтьсяЗа світовими мовними правилами, оригінальне написання власних назв у середовищі іншої мови не змінюється: San-Jose (місто в США), Cojijo (провінція Канади), Gijon, Guadalajara, Volkswagen, Johannesburg, Katja (шоколадка німецької фірми “Bossner”), Ljubljana, Sarajevo, Katowice, Ajax, Juventus, Mroczek, Hercules Poirot (герой оповідань Агати Крісті) тощо...
). Cojijo — що це за міфічна канадська провінція така? 
Gijon — а астурійською Xixón. 
Якщо мова йде, як точніше /зручніше передавати українські власні назви засобами латинського алфавіту, то варто мову вести саме про: а) українські власні назви; б) латинський алфавіт (а тоді до чого тут діакретичні знаки?) і в) не наводити при цьому псевдоприклади (у начебто ж науковій статті
).І ще одне. Мо’, в мене щось із логікою, але, я й досі не збагну от такого. Спочатку пан М. Вакуленко (він же Мах) пише у своїй статті:
а потім:Офіційна назва Чехії англійською мовою – Czech Republic. І ніхто не прагне прочитати це як “Кзеч”
Тобто 100-відсотково штучна для англійської мови сполука букв cz (до того ж здерта не в самих чехів, а, схоже, в поляків) в англофонів питань чомусь не викликає. А от yi, яка трапляється значно частіше, у всього цивілізованого англомовного світу викликає рішучий спротив.штучна форма Kyiv <…> “засобами англійської мови” <…> читається хіба що як “Кайв” чи “К’їв”. Самі ж англійці її не сприймають – адже такого витвору не існує в жодній мові.
