Досвід Казахстану

[Вуодімєж]

Досвід Казахстану.

На цьому форумі багато говорять про мову та мовну ситуацію в Україні. Але, щоб її краще оцінити треба звертати увагу на мовну ситуацію в інших країнах колишнього СРСР. Власне я мешкаю у Казахстані, отож можу розказати Вам як казахи вирішили мовне питання.

Як і в інших пострадянських країнах, в 1991му ситуація була дуже складною, 45% населення складали росіяни, 10 – 20% інші народи (в тому числі українці), решта казахи. З місцевого населення більшість казахською не розмовляла, а ті, хто вживав казахську в повсякденному житті мешкали переважно в аулах і були неосвічені. Казахська мова була на стадії зникнення.

Уряд вирішив діяти поступово, хоча націоналісти наполягали, що треба діяти жорстко. По перше, було введено карну відповідальність за «розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Потім було запущено програму повернення репатріантів, яких тут називають оралмани, на батьківщину. В школах викладання спочатку велося двома мовами (і не обов’язково друга це російська, це залежало від регіону). Зараз школи розподілено на російські і казахські. З казахської мови було усунуто майже всі російські та інші іноземні слова. Російській було надано статус «мови міжнародного спілкування» до 2020 року.

А тепер оцінка цих заходів. Закон діє і міжнаціональні конфлікти виникають дуже рідко, бо жорстоко переслідуються законом. Завдяки заселенню оралманів, зараз в Казахстані проживають близько 17 мільйонів людей (враховуючи останній перепис населення), з них 61% становлять казахи, 22% росіяни, 5% узбеки, 2% українці (якщо чесно, половина тих, кого записано росіянами насправді етнічні українці, в тому числі і я), 2% уйгури, 1% татари (казанські), 1% німці та інші народи (їх понад 100). Всі репатріанти добре володіють казахською мовою, бо вони мешкали в Китаї та Монголії, з Росії казахи, переважно не приїжджають. Авжеж, ці люди є носіями зовсім іншої культури, що призводить до соціяльної напруги, виникають конфлікти між тими казахами, що тут жили завжди, і прибульцями. Тубільці й досі погано володіють рідною, але вивчають її. «Чистка» мови призвела до виникнення багатьох штучних слів, які невідомі ані тубільцям, ані прибульцям. Деякі нові слова цілком зрозумілі, інші викликають бурхливе обурення. Наприклад, міжнародне слово піаніно було переведено як күйсандық дослівно сундук з піснями. Але і діти репатріантів і діти тубільців вивчають цю мову в школах, вони не знають, що вона могла бути іншою. Перекладачам заборонено використовувати в перекладах на казахську російські і інші іноземні слова, бо яка різниця, під тиском якої мови зникає менш розповсюджена мова, російської чи англійської. Старі казахи ще мають досить часу, щоб померти російськомовними, а молодь вивчає рідну, бо не знати її соромно. На росіян не звертають уваги, вивчиш казахську – будеш повноцінним членом суспільства, не вивчиш – задовольняйся тим, що маєш. Ті російськомовні, що збираються залишитися вивчають казахську, а ті, що наміряються уїхати до Росії збирають гроші. Казахські школи в значної мірі гірше російських, але мовне становище у країні щороку поліпшується.

Жертвами мовних досягнень казахів стали освіта, якість робочого класу, соціальна стабільність та наука, особливо історія і мовознавство. Але мовне становище і правда поліпшується. Прошу зауважити, що казахська це тюркська мова і не має нічого спільного з російською на відміну від української, тому росіянину чи російськомовному казаху вивчити її дуже непросто. Хоч на півночі і заході країни населення міст переважно російськомовне і тому навіть прибульці вивчають російську, казахська прийшла до міст і завойовує все більше шарів суспільства, тобто перемагає кількість.