Цікава стаття на Бі-Бі-Сі чи то пак ВВС
Україна
Хто зніме українців з книжкової дієти?
Роман Лебедь
BBC Україна
Останнє поновлення: Четвер, 6 вересня, 2012 p., 08:58 GMT 11:58 за Києвом
"Книжковий і читацький голод" - так українські книговидавці і літератори називають ситуацію, що склалася в останні роки в країні із виданням книг.
Хоча у числі кандидатів на крісло в парламенті цього разу рекордно багато письменників, оптимізму видавцям це не додає. Особливо після того, як з податкової адміністрації озвучили пропозицію скасувати пільги для українських книжок. Їх кількість і без того, за словами представників галузі, не припиняла зменшуватися із 2008 року.
Хто б не прийшов до влади, ситуацію треба змінювати системно, переконані літератори, бо книги - це питання національної безпеки.
Книги - не ковбаса
"Всі політичні партії так, чи інакше, вписують у свої програми вже стандартний вираз "сприяти розвитку книжкової індустрії, кіно, театру, музики" і так далі. Але понад двадцятирічний досвід продемонстрував, що, як правило, будь-яке сприяння потребує системної роботи, яка передбачає результат. Втім, жодних визначень, на який результат ми хочемо вийти, немає", - заявив 5 вересня Олександр Афонін, президент Асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів.
У своєму відкритому
зверненнідо лідерів політичних партій разом із президентом "Форуму видавців" Олександрою Коваль він наголосив, що окрім загальних фраз у програмах політичних сил, які беруть участь у виборах, про перспективи національного книговидавництва там нічого немає.
За словами чоловіка, починаючи з 1994 року в Україні видають приблизно по одній книзі на людину за рік. Минулого року українці витратили на чтиво в середньому по 2,6 долара - проти 22-х доларів, витрачених росіянами, 45-и доларів - поляками і 150-ти - німцями.
"Таке враження, що політикам не потрібна книжка, бо їм не потрібна освічена українська нація, їм не потрібні люди, які голосуватимуть з розуму, а не за ковбасу", - доповнив видавець і поет Іван Малкович.
Цифри не брешуть?
Як повідомив днями Державний комітет телебачення і радіомовлення, посилаючись на інформацію від Книжкової палати, за 8 місяців 2012 року в Україні видали на понад 75% більше брошур і книг російською мовою, ніж за той самий період минулого року.
"Таке враження, що політикам не потрібна книжка, бо їм не потрібна освічена українська нація, їм не потрібні люди, які голосуватимуть з розуму, а не за ковбасу."
Повідомляють також, що зросло і книговидавництво українською - на майже 30%. А за інформацією прем'єр-міністра Миколи Азарова, яку він оприлюднив у розмові із письменником Андрієм Курковим, цього року в Україні вже видали на 200% більше художньої літератури, ніж в 2011-му.
Олександр Афонін, який постійно слідкує за ринком книговидавництва, рішуче наполягає на тому, що ця теза нічого спільного із реальною ситуацією не має.
"За оцінками української асоціації видавців, ми очікуємо цього року падіння за назвами на рівні приблизно 15%. За накладами, якщо не враховувати підручники, які цього року фінансували трохи більше, ніж зазвичай, в кращому випадку ми вийдемо на минулорічний сумарний наклад", - стверджує Олександр Афонін.
За його словами, тиражі українських книг продовжують зменшуватися з року в рік, починаючи від 2008 року, коли ринок похитнула економічна криза. Зараз в Україні видають найменше книг з-поміж європейських країн у перерахунку на кількість населення.
Ситуацію може ще більше ускладнити ініціатива від мінфіну та податкової адміністрації, з якою вони виступили у документі під назвою "Концептуальні зміни податкової системи" - там ідеться про скасування низки нині чинних пільг, в тому числі і для видавців книг. Це, за словами податківців, допоможе заощадити понад 3 мільярди гривень.
"Втрати за 21 рік Незалежності України від відсутності книги вже перевершують трильйони гривень, а не ті мільярди, які очікують отримати фінансисти після ліквідації пільг", - стверджує Олександр Афонін.
"Тільки не репетувати"
Навіть якщо ситуація справді невтішна, цьому є об'єктивні причини, вважає голова парламентського підкомітету з питань книговидання та книгорозповсюдження Володимир Зубанов.
Як зазначив в коментарі ВВС Україна депутат, який сам наголошує, що за фахом є не книговидавцем, а металургом, ринок для збуту книжок українською мовою становить 25 мільйонів читачів, в той час як російська книга має майже вдесятеро більшу аудиторію.
Зубанов пропонує українським письменникам шукати причину низької популярності літератури насамперед в собі. "Я вже не кажу - а хто пише ці твори? І наскільки вони цікаві? Якщо ці люди хотіли вирішити питання, вони повинні об'єктивно підійти до нього і проаналізувати. А потім внести пропозиції - а що ж робити? У мене є такі пропозиції", - сказав депутат.
За його словами, вже 6 вересня він має намір запропонувати своїм колегам у Верховній Раді збільшити фінансування книговидавництва, а також запропонувати проект зі створення книг про історію міст і сіл України.
"Звичайно, українською мовою", - наголосив Володимир Зубанов. На його думку, це об'єднає людей і письменників навколо написання книжок про свої населені пункти і "перевести дух", а не просто "репетувати, казати - книга гине..." - висловився парламентар.
Наступними кроками, на його думку, мала б стати серйозна підтримка книжки з боку засобів масової інформації, а також створення власної потужної мережі поширення книг на базі складів, магазинів і видавництв, які досі у державній власності - це, вважає Володимир Зубанов допомогло б здешевити книги.
Змінити систему
Підтримку видавцям книг - поки, принаймні - на словах - також днями висловив Микола Азаров, заявивши готовність залишити їм пільги заявив. Додаткові надії книжкова спільнота покладає на письменників-кандидатів у разі, якщо ті потраплять парламенту.
Брати Капранови, Василь Шкляр, Марія Матіос та інші літератори ідуть до парламенту під різними політичними стягами і обіцяють піклуватися про книгу та загалом все українське. Від цих людей очікують, що вони стануть "агентами" книжки у Верховній Раді.
Однак, кілька нових людей у парламенті у всякому разі не зможуть суттєво змінити ситуацію, переконана президент "Форуму видавців" Олександра Коваль.
"Треба змінювати не склад Верховної Ради, а змінювати систему", - переконана пані Коваль. На її думку, освіта та інтелект зараз не в пріоритеті, тож і ставлення до книжки відповідне.
Усе це представники галузі називають стратегічними помилками. На їх думку, "книжковий і читацький голод", як вони називають нинішній стан справ, призвів до деградації у моральному, культурному та інтелектуальному станах суспільства. Відбувається також втрата основного кадрового потенціалу нації на головних напрямах наукового, технічного і технологічного прогресу:
"Люди втрачають здатність читати, розуміти, аналізувати, інтерпретувати прочитаний текст. І це вже загрожує не лише тим, що потім вони не зможуть розповідати казки своїм дітям. Це загрожує тим, що вони не зможуть нормально функціонувати в соціумі, в якому наростає інформаційний тиск".
За таких обставин, вважає Олександра Коваль, будь-які програми із підтримки книговидавництва будуть недостатньо ефективними. Підтримувати, натомість, слід культуру читання. І в цьому сенсі, на її переконання, більше доброго зробити можуть громадські організації, локальні ініціативи та великі літературні події, об'єднавши свої зусилля.
Письменники та видавці, у свою чергу, за таких обставин мусять продовжувати робити свою справу якнайкраще:
"Ми повинні, щоб там не сталося, видавати якомога більше гарних українських книжок. Бо що я можу більше зробити у цій ситуації? Я просто можу показати ще якісніші, ще кращі, ще цікавіші книжки. Це єдина адекватна відповідь, інакшого виходу у нас немає", - переконаний Іван Малкович.
"Нація, яка не читає, не може повноцінно розвиватися, вважають видавці" – золоті слова. А що ж заважає нації читати? Дорого? Але ж і дешеву і при цьому класну літературу не читають. На виході – загалом тупувата нація, яка вже 20 років тупцює на місці якщо не сидить у совковому болоті . А з іншого боку, відповідь Малковича – справді єдина адекватна. А що ще залишається робити