Спрашиваться

[Анатолій]

Як вставне слово ще — спитати б:
«Збудували вони такий великий будинок, а питається — для кого, хто в нім жити буде?» — читаємо в газеті, й відразу впадає в очі слово питається, недоречне тут у такій формі, ніби автор статті буквалістично переклав російську фразу «а спрашивается — для кого».
Дієслово питатися в українській мові стоїть завжди в особовій формі: «Посіяно, поорано, та й нікому жати, питається син матусі: — Що будем діяти?» (народна пісня). У тих випадках, де мовиться, що виникає питання відповідно до російського безособового спрашивается, треба писати постає (виникає) питання: «Після огляду виставки мимоволі постає те ж прикре питання, що виникає іноді після читання деяких романів та повістей…» (О. Довженко), спитати б: «Він усе мудрує над книжками, а спитати б: чи їстиме він із того хліб?» (із живих уст).
Отож, у газетній фразі треба було написати: «…а спитати б — для кого…»
На жаль, ця помилка дуже часто трапляється в наших журналістів».
Борис Антоненко-Давидович «Як ми говоримо»

[Anna_Korneeva]

Спрашиваться - питатися
Питатися – питати про щось, когось; питатися дозволу.

приклади:
пита́тися чужо́го розуму - звертатися до кого-небудь за настановою, порадою.

Ходить гарбуз по городу,
питається свого роду:
– Ой чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові? (ураїнська народна пісня)

[Кувалда]

додано